В’ячеслав Мазараті: "Жодних преміальних у нашій команді немає"

В’ячеслав Мазараті: "Жодних преміальних у нашій команді немає"

64
В’ячеслав Мазараті: "Жодних преміальних у нашій команді немає"
Фото - mfc.mk.ua

Тренер миколаївців — про першу частину другого кола, мотивацію підопічних і майбутнє місцевого футболу.

В’ячеславе Григоровичу, вашу команду вважають «домашньою», та у Сумах це не завадило виграти в тамтешнього колективу. Як удалося переграти непоступливих «містян» на їхньому полі?

— Колись же треба починати брати очки на виїзді, правда? Спочатку ми мали зрозуміти, де перебуваємо, проти кого граємо, що нам потрібно? Тепер, коли все усвідомили, необхідно рухатися далі, прогресувати. Так співпало, що в день матчу наш голкіпер Шилов святкував іменини, тому після настанов побажав йому зіграти «на нуль». Ігорю це вдалося. А подарунок од команди у вигляді забитого м’яча, відтак загальної перемоги забезпечив Луценко. Приємно, що по завершенні поєдинку відзначали зразу дві події. Не приховуватиму, що нам допомогло те, що у сумчан були відсутніми двоє ключових виконавців через дискваліфікації. Таким чином, зіграли й на їхніх слабких місцях, що забезпечило нам вікторію.

Здалося, що виїзна модель гри «корабелів» відрізнялась од звичайної. Вочевидь, закликали гравців агресивніше грати в нападі?

— Правильно підмітили. Потроху наша команда зіграється: хлопці самі починають розуміти, на що вони здатні, а тренерський штаб — як краще використовувати підопічних. Відтак у гостях намагалися більше уваги приділити атакувальним діям. Також радив частіше змінювати позиції, щоб ускладнити життя оборонцям. Зізнаюся, викликало посмішку, коли побачив, що певні медіа-ресурси поставили в збірній туру нашого Луценка на правий край півзахисту. Справа в тому, що Роман у тій зустрічі грав і ліворуч, і під нападником, і на «вістрі», а ось праворуч його взагалі не було! Нині в мене викликає сумніви кваліфікація фахівців, які оглядають першу лігу.

Не знаю, чи це запитання доречне в нинішніх умовах, але сформулюю: чи була фінансова стимуляція з боку керівництва перед виїздом?

— Ні. Ми з хлопцями зразу домовилися, що граємо винятково за заробітну платню. Тобто жодних преміальних у нашій команді немає, тому про стимуляцію й мови бути не може. У найгіршому варіанті: футболісти грають для того, щоби проявити себе, відтак зацікавити у своїх послугах інші, заможніші ФК. У найкращому — щоби довести собі, що вони здатні грати на хорошому рівні.

— Отож проблем із мотивацією в миколаївців немає?

— Звичайно, те, що немає преміальних, негативно впливає на налаштування. Однак у нашому випадку вистачає вдосталь інших мотиваційних спонукань. Життя — це не лише гроші. Пересвідчитись у цьому можете після перегляду наших ігор. До того ж, у цій площині мені допомагає те, що колектив формується переважно з миколаївців, для яких МФК — питання гордості. Відтак нікому не хочеться опускати очі в місті, зустрічаю­чись із уболівальниками.

Підсумуємо половину другого кола. Якби взимку вам сказали, що «корабели» розпочнуть виступи з отриманих нині результатів, то чи були би задоволеними?

— Авжеж! Я не те, що чекав гіршого, просто закрадалися сумніви, чи зможемо так швидко підготувати команду на належному рівні. Ось ви сказали, що пройшла половина, проте для нас уся боротьба за «виживання» в лізі ще попереду. Кожна гра, кожна хвилина, кожна секунда — на вагу золота. Отож раніше часу ніхто розслаблятися не збирається.

— Відзначу гру з «Олімпіком», коли ви перервали вражаючу переможну серію донеччан. Але здивувала ваша безрадісна реакція після матчу. Мирова з беззаперечним лідером — поганий результат?

— Конкретно в тому поєдинку — так. Зіграли би з олімпійцями десять матчів, то в дев’яти гості би виграли, можливо, навіть із великим рахунком. Утім, це був той єдиний момент, коли перемога була ближчою до нас. Не кривитиму душею, після двобою був засмучений, адже в нас були всі передумови потішити глядачів на стадіоні звитягою.

Неодноразово ви згадували про майстерність своїх футболістів, за якою часом поступаєтесь опоненту. Чим намагаєтеся нівелювати різницю в грі з майстровитішими командами?

— Найперше — самовіддачею. У кожному єдиноборстві мої підопічні прагнуть вийти переможцями.

Яка заслуга в нинішніх результатах воротарів Шилова та Восконяна, котрі вже отримують визнання в уболівальників?

— Воротар — це півкоманди та останній рубіж, тому його гра вселяє впевненість у всіх, без винятку, польових гравців. Якщо футболіст знає, що може бути впевненим за свій тил, то, ясна річ, розкутіше почувається попереду, в нападі.

Далі у вас зустріч із іще одним лідером — «Сталлю». Якщо відібрали очки в «Олімпіка», то чи маєте намір здобути позитивний результат і в протистоянні зі «сталеварами»? Звичайно, враховуючи, як алчевці безуспішно грають на виїзді.

— Безумовно! Сподіваюся, що така стала гостьова серія в них продовжиться. Хоча «Сталь» — один із лідерів, усе одно помітно, що вони свідомо збавляють оберти, щоби уникнути потрапляння на призові місця. Але програш у рідних стінах «Зірці» має додати спортивної злості алчевцям. У такому випадку нам ще приємніше буде бодай розділити залікові пункти з гостями.

На вашу думку, три очки від «зони вильоту» — достатній доробок для збереження прописки?

— Іще рано про це говорити. Здається, що чотири тури — це мало, проте це не так. За цей час може багато чого змінитися, тому слід серйозно поставитися до останніх матчів сезону, щоби в підсумку не понизитись у класі.

Ситуація на сході й півд­ні нашої країни змушує мене запитати: як із безпекою в Миколаєві?

— Напевне, як повсюдно у сусідніх регіонах: у нас стоять блок-пости. У самому центрі міста все спокійно. У нас зараз графік дім-стадіон-поле, тому нічого небезпечного ми не помічаємо. Хоча біля адмінбудівель таки стоїть «купка» невдоволених, які намагаються там щось зробити. Але, знову ж таки, нічого серйозного, що могло би загрожувати нашому здоров’ю, в Миколаєві немає.

Часом не підходили гравці з проханням розірвати контракт, аби повернутися до рідних?

— Ні, в нас такого немає. Загалом, у нас у колективі лише четверо приїжджих: за час перебування в нашому місті вони закохались у Миколаїв, тому повертатися додому ще не збираються.

Днями відбувався фінал Кубка області. Слідкуєте за схожими турнірами?

— На жаль, відвідати ту зустріч мені не вдалось, однак я вже переглянув у повторі матч «Торпедо» — «Степове». У принципі, увесь миколаївський футбол перебуває під моїм пильним оком, отож усіх гравців я чудово знаю. Після цього можу заявити, що впевнений у розвитку місцевого футболу. Зверніть увагу, що нині стрижень МФК складається практично з миколаївців. Отож, якщо зараз, у складні для нас часи, «корабели» гідно грають у першій лізі, то це свідчить, що майбутнє стовідсотково є.

Оцените
Поделитесь
Прогнозы
Перейти ко всем прогнозам

Оставить комментарий на форумеОбновить